1
Занурення – в драглисту сіру твань…
Довкруж вицокують звитяжців «берці».
Летить в сушняк дитячий барабан,
Із куполів – позлітка, птах – із серця…
Цей час, мов п`явка, висиса з рамен
І святотатця, і архімандрита
Наснагу-міч. Від Ялти до Ромен
Вам і мені – могилоньки розрито.
Сповзаю, відпустивши в небо зонд,
Зі стресу – в марення…
Сіль на хлібині.
Це – привселюдне дійство. Епізод.
«Я» буде раювати між ериній?
2
Чвала упростяж караван верблюдів.
Тиш вохряна…
Стаю на постамент.
Самум бархан підважує… «Я» в грудях
Плекає вузлик: льон… вірш… тестамент.
Пісок шафранний розтроюдив очі.
Під лапами – купони й тюк cум`ять…
І плинуть наді мною – сфінксом – ночі…
І топірці цикадно дзвенькотять…
У сон хихоче стрепет недалекий:
«Ти врівноважена... притишена… Всі – за!».
Розжевріло осердя...
Пекло-спека…
Стікає жолобком скупа сльоза…
Немає коментарів:
Дописати коментар