Запізно умовляти. Кучер жде.
Шматує упряж трійка...
Гнуться віти…
Гнуться віти…
Підпалюю орелю (вись впаде…),
Що хилитала – від зими до літа.
Забутий людом хутір.
Полонез…
Хвилюється свиріпа…
Хрест – над
полем.
У хмарі застрягає мідний жезл…
Шепчу відчайно: «Відпусти – без болю!..
Так, заподіяно. Чай чи ірис…
Намовлено-розлучено. Я – з перцем.
В моєму первістку не знайдеш рис,
Що висталялися тобою в герцях.
Лишайся тут! Відгадуй-шелести:
Лишайся тут! Відгадуй-шелести:
Хто на півострів милу запроторив.
За хвилю – сьома… Ні, сестрі не мсти.
Якщо й вона… то маю клаптик моря.
Крізь нашу хату йде вусань-звіздар…
Крізь нашу хату йде вусань-звіздар…
Відгороди черемхою від ґвалту!".
Опона смутку
звільна опада…
Я знов удома.
Передмістя Ялти.
Передмістя Ялти.
Бджола з Ай-Петрі носить сонцезлоть…
Мій муж – моряк…
Синок сідлає «косю»…
Синок сідлає «косю»…
Ми, Вітре, – нарізно.
Чаклунство-химородь
Прозірливої долі – удалося.
Картина
Mikalojus Konstantinas CiurlionisКартина
Немає коментарів:
Дописати коментар