Камедетеча

                                              

У передгроззя
                        вишні
                                  гомонять...

Повчора чула шелестку розмову.

Тих балакух вціліло тільки п`ять.                 

Летіли кажани у ніч на лови...

А я стомилася – від спеки, лиць…

Остуди прагла.
                          У вишневий ґелґіт

Із дому вийшла – під штихи грімниць:   
Дух млоївся у зашморзі елегій…

Листочки лопотіли про мороз,

Петарди,
               цвяшки,
                             гусінь,
                                        лезва,
                                                   круків...

Я знаю ліки, і рецептів – стос...

– І вербам – зле! – кивнула в бік прилуки.

Вщухає вітер... Зійде сонце в рань!

Літоростки впиналися у плечі...                                     

Біль струменів…

                            Яскріла чорна твань…                      

Дощ
       нехотя
                  тлумив
                              камедетечу…