Химородь

Запізно умовляти. Кучер жде.

Шматує упряж трійка...
                                      Гнуться віти…

Підпалюю орелю (вись впаде…),

Що хилитала – від зими до літа.

Забутий людом хутір.

                                     Полонез…

Хвилюється свиріпа…

                                   Хрест – над полем.

У хмарі застрягає мідний жезл…

Шепчу відчайно: «Відпусти – без болю!..

Так, заподіяно. Чай чи ірис…

Намовлено-розлучено. Я – з перцем.

В моєму первістку не знайдеш рис,

Що висталялися тобою в герцях.
Лишайся тут! Відгадуй-шелести:

Хто на півострів милу запроторив.

За хвилю – сьома… Ні, сестрі не мсти.

Якщо й вона… то маю клаптик моря.
Крізь нашу хату йде вусань-звіздар…

Відгороди черемхою від ґвалту!".

Опона смутку

                        звільна опада…

Я знов удома.
                        Передмістя Ялти.

Бджола з Ай-Петрі носить сонцезлоть…

Мій муж – моряк…
                              Синок сідлає «косю»…

Ми, Вітре, – нарізно.

                                 Чаклунство-химородь

Прозірливої долі – удалося.



Картина

Mikalojus Konstantinas Ciurlionis