Прожект

Якби мене, дивачку, запитав

Чаклун-мольфар:«Де хочеш вік дожити?» –

Я б заспівала:«Ста-а-арче, в колі трав!        

Люблю поля пшениці, гречки, жита…».

Незбутню мрію-квіточку таю

Між мотлохом пригадок і прожектів:

Опівніч у шумливому гаю

Топольку обійняти… Півні треті...           

Здійметься вітровій – пером злечу…

Я бачила торік Спіраль Відходу.

Мене чаклун, гугнявий дід, почув.

Зайшов крізь двері.

                           Сперся на комодик,

Без еківоку запитав:«А дах?..

А може, ти душею покривила?

Бери котедж модерний – у Півнях!

Басейн почистять… Є цесарки, вила.

Зело заморське… Лошачок ірже…

На вікнах – мандарини, кріп, лимони.

Дідизну брат відвоював з ножем.

Від саду – запах крові... Дах червоний.      

Чаклунське слово дам чи тигрів зуб:               

Селитьба запахтіє гіацинтом.

Захочеш – біс офарбить у лазур

Паркан штудерний барви антрациту…».

– Слова – медок… Варю куліш, євшан... –

Зітхнула я. – Дзиґар, поглянь, пульсує…

У дощ плету з альпаки жовту шаль.

Приходь у травні. Ця балачка – всує.             

Хатину – в полі! Там розквітне глід...                    

Я облаштую озерце і грядку,

Насію моркви, пастернаку, маку…

Вже – липень.

                        Де ж забудькуватий дід?

Картина М.Беркос "Льон цвіте".