1
А Сад Гетсиманський розрісся увись і ушир!
Маслини заморські смакує людва – з равіолі…
І ближнього шепіт росте у ялиновий крик –
Спиватиме луни червона імла видноколу…
Гора Еліонська вже нижча за вартість буття.
Вже звикли до розкоші, фальші, до вітру – в кишені,
До того, що зрадити ладен сердечний кумпан
За долар, за чин, за политий медком макорженик...
Як прийде месія – потьмариться погляд його:
Трутизни хлюпнуть усевладні чорти в чашу квасу…
А юрми – бідак, живоїд, салогон, сліпород –
Нестимуть дари Вельзевулу… Круті обертаси...
2
На аркуші хмар ніч виточую з вен зрілу крів…
Праворуч – ридання, ліворуч – утішливі тури…
Розписано все наперед. За спекотою – грім.
Хтось катом прийшов,
я – поетом,
а хтось – morituri…
З чола міту-карб не зітру споришами канав.
Дійшовши до пекла, наріжу віраж – у бік раю...
Старий і розлогий, немов екзотичний баньян,
Сад мук і гризот
через серце моє
проростає…
Картина О.Білий "Райський сад".
Немає коментарів:
Дописати коментар