Вона опікує бездольний люд, собак,
Гуцикає малят і смажить хрусти…
А сина їв депресії хробак…
Влад захолонув над мішком капусти.
Розкошував сирітно в гаражі,
Там – у петлі – відмовився від себе.
Мелькнули кеди, ключ на п`ять – в іржі,
Старе пальто, мішок, дитячий ребус…
По насту муж поплентався у май...
Мабуть, полегшення відчула Рита:
Колишній штурман Гена курс тримав
На ємність, де булькоче оковита.
Вдова сивіє... Ськає бліх – в котів...
Смітиська оберта на диво-клумби.
«Крім вас, ніхто б над спільним не потів!» –
Двірничка пащекує жовтозубо.
Зневолює балкончик виноград...
Сіамський кіт розхитує жердини...
Веду – повз Маргариту – на парад
Злютовану, обстріляну родину…
Немає коментарів:
Дописати коментар