У Заздрості очі кольору ночі...

У Заздрості очі кольору ночі.             

Думки не дають їй спати...

Я прала скатерки і штори в ночвах,                    

Читала казки ягнятам.

Три роки пані служницю хвалила –

За мову, за руки, за коси...

Втекла за три поля! Прослала килим.

А Заздрість каміннячко носить...

Із кладки штовхає брата хлопчини,

Що кізку мою випасає.

На цямру кладе стебло маківчини,

Пелюстя чомусь обриває...

Та в Заздрості очі кольору ночі,

Хоч лик заквітчайте біло!

Я більше про неї писати не хочу.

У двір мій... сонечко сіло.

Ілюстрація –  автор Мар"ян Пирожок.