Реляція

...а вчора під вокзалом у Лубнах
Репетував прошак:«На чвертку – сором…
Охрім – поет!.. І гуморесок – гори!
Прошу на книгу «Літо – у стогах»…

Люд кидав, люд мовчав, люд глузував.
У брилику – тараня, банка пива…
А той віршар, Охрім Нетерпеливий,
Про самочинного добродія не знав!

День літери нанизував на віть –
Не пальмову, а зрізану з ожини,
Ніч вишиванки розглядав у скрині,
Що пахли, як вишневий білоцвіт...

Просити? Ще дадуть в юрмі під дих!
Якщо ти каліч – жуй ватрушку рихлу…
«На книгу?!» – відсахнуться. Духу тиглі
Оберігай – від заздрих, вбогих, злих.

Віршуй, рости! Впаде в долоні кошт.
Є молитви. Прохай – в Отця і Сина.
Лиши собі оселю, хист, маржину –
Іди у Мгар! Торуй стежину прощ.