А губи так
торкнулися щоки,
Як після зливи –
гілочка жасмину.
Муж очі опустив і
– навпрошки…
А ти обняв:«Ще –
двічі! Свято ж нині».
Йди, шаливіре, між тинів, драбин…
З тобою не
збиратиму горішків.
Кохати лише татка
радив син.
Джокондово
всміхаюся – безгрішна…
З тобою
прогрішатися? О, ні…
З очей зелених –
віруси приваби…
Від «інфлюенци»
не ношу броні.
Імунітет слабіє...
Креслиш
мапу.
Рука – в руці…
Браслетку розстебнув..
Не клич мене
– за овиди – із
двору!
Ти ж утечеш, як тільки простягну
Замшілу скриньку
з написом «Пандора».
Немає коментарів:
Дописати коментар