Молочай

Ішла в багаття…

Остигала на хрестах…                   

Уплітки, пута, шовк шатра – зотліли.                

Ніхто не вів по юності шляхах,        

Не рвав для ран свою сорочку білу…

Спиняюся – біля твоїх воріт.

Я йшла сюди, не знаючи адреси.

Ажур бузку тече на живопліт…                     

Розсохлий човен, сітка, пара весел.

Коза – на сіні.

Тин – мов рубікон…

Курчата цівкотять… Пси – збайдужілі.

Спустивсь на землю ладо-вітрогон!

А я ладу чекати не зуміла...

Ослін.

           Дівча.

                     Рядочками – люпин…

Подібне фото жовкне у прихожій.                                 

Ти так незміряно мене любив,

Що донечка твоя на мене схожа!

Лишаю молочай на літ стерні.

– Він твій…

           Навіки твій… – плюскоче річка.

Забрати батька у дитини – гріх.

Наїмся досхочу твоїх порічок...