Хуррем

 «Моєму пробитому серцю немає на світі ліків».

 З вірша Роксолани

 1

 І амбру, й мускус, і пахку герань

 Втирали у волосся барви міді…

 Муслінні шори кинув Сулейман –

 Їй на плече... Сміх зачинив у кліті…

 Назвав баш-кадуні *– між пелюсток –

 На плоскогір`ї влади…

 Насте, бранко!

 Дівочі крила складені хрестом.

 Це – таїна.

 Ця жінка – мусульманка.

 2

 У сяйві діамантів і перлин –

 Вузьке примхливе личко.

 Край засмаги…

 Так жити – підійматись чи повзти

 До міці кам`яного саркофага?

 Кохала звіра. Втратила ім`я.

 Лежить Хуррем.

 Була ж Анастасія.

 Не відпустив і мертву Сулейман.

 Його печаль хурмою квітне, спіє...

 Розетки – без смарагдів.

 Крок – мов шерх.

 Тьмяніють алебастрові прикраси…

 Усміхнене страждання…

 Тиш тюрбе.

 Коран головоломний. Древні вази.

 Ойойкає у сон Аврет-базар**…

 Ой, не буди владарку – норов з перцем!

 Золоторогий місяць, біла шаль –

 На камені, що упокорив серце...

 * головна дружина

 ** базар, де продавали невільників