Вельвічія

Без тебе це містечко – океан.
Персти вмочаю в синьопінний шелех...
Чому квиток на лайнер не порвав?
Сама ж придбала… Плівся невідчепно,
За чаєм скиглив:«Бриз... Упав мольберт...».
Терзають сім вітрів мене – Вельвічію!
Жбурляє колючки-гостинці день…
Здіймають галас три сусідські пінчери…

Щоночі мариться: в пилюці тьми доріг,
Мов пілігрим, ти стукаєш у браму...
Дзвенючі кроки – в горобину ніч…
Услід кричу:«Прийшов? Щасливих мандрів...».

Шерхочуть хвилі:«Чайкою… Одвік
Зі скелі відчаю... найлегше...».
Крок – і сяйво!
Без тебе на хисткій земній корі
Пекельно тяжко, попри міць незламну.