Хвиля

Я вчора мандрувала:

                                    Псел...

                                               Дніпро...

На берегах диміли жовтня ватри...             

Дніпр довжелезний, барва – мов ситро.

Запрошую тебе в журливі мандри.

Ось тут ми спочивали, Вітре мій,

На острівці хитлявому – в неділю…

А тут, де у Дніпро впада Супій,

Ти прошептав:«Чекай мене – між лілій...».                       

Тепер я – хвиля…

                               Люляю потят… 

Уп`яте багряніють верболози…                                 

Є місце на Землі – двох рік злиття,

Куди обручку щовесни приносиш.