Синець під оком.
Ну і що?
Куди – в час
кризи – жінка піде
Із каземату між
хрущоб?
Сказала
сумно:«Бражник Іда…»;
Вже
веселенько:«Буде час…
Мій син Микита
пише прозу…
Мо`, прочитаєте? Чи – пас?
Ви ж поетеса,
віршів стоси…”.
Прошамкотів щось
целофан…
І диня – покотом
– у руки.
«У мене дід – в
селі. Баштан…
Там стріла милого
– на муки.
Коли тверезий – в
хаті рай.
На весну обіцяв
мопеда…
Чекаєш, синку?
Обіцяй,
Що виростеш таки
в поета!
Тоді твій батя
кулаки
Схова за спину…
Не посміє…».
Повзли по дині
слимаки…
Була та жінка при
надії.
Немає коментарів:
Дописати коментар