Зрілість

Усе стає і звичним, і близьким:
Листок верби, павук на жовтій рамі,
Сніжок лапатий, манівець – ковзкий...
А перебуте плавко губить пам`ять,
А глузд поранням обирає ціль,
Колодязі, де сяйво споночіле.
Пульсує ручка в стомленій руці...
Червоний маргінес, чуття – на біле.

самопереклад

Всё станет и привычным, и своим:

Вербовый лист, паук на жёлтой раме,         

Снежок пушистый, путь, где ты – гоним,

Следы в траве золой присыпет Память…

Вновь на рассвете ты увидишь цель,

Колодцы,

                что сквозь лес

                                         плывут лучисто...

Не ври себе!

                     В стихи течёт не гель –

Твоя душа на лист бумаги чистый...




Картина
Марини Подгаєвської