Перегомін

                                   І бігли ми на гори з голосінням,

                                      і падали в сльозах перед камінням.

                                                                         Олександр Олесь

Рід козацький – по семи світах…

Гнат слугує негру, Макс – арабу.

Сниться їм доріжка в полинах,

Всохлі вишні, степ, камінні баби...                         

Заробляють на підсоння й грім,

В скайпі чадам дивляться у вічі,

Ходять щонеділі в Божий дім:

Ставлять за далеких ближніх свічку.

Я – з колиски віддана житам –

Споглядаю плин юрми до скону…

Де ж той Велет, де ж сокира – та,

Що трієру витеше незборну?

Де глашатай, що збере у Путь,

Де вози скрипливі – з пудом глузду?!

На трибунах суші – бевзі, мудь…

Струменять навари в їхні лузи…     

Україно, цвіту ж – по світах!

Перегомін – риндою – у скроні...

Шелевіють маки в полинах...

І криваво жевріють долоні.

Заробітчанам                                       

Скеміє за вас моє серце.

Алюром – і жаль, і півсором...

Отут – і пупи, і відерця,

Закопані під осокором.

Кому відписали ці луки?

На кого лишили криницю?

Хто ж візьме сади на поруки?..

Солодкі чужинні кислиці?