***
Сьогодні ти – небесне й вороне:
Ти – і вітрило плинне у затоці,
І птах над скелями, й чужий сонет,
І слід зорі, що падає, – пророцький.
Усе – про тебе, все – підтекст і клич.
По вінця ти наповнений собою.
Самотній, як вітрило, між облич,
Із друзями – жорстокий аж до бою.
Хай не маліють днини чарівні.
Тобі покаже світ обов’язково,
Що ти – лиш ти, без копій, без рідні,
А самота
–
нестерпна і раптова.
першотвір
Сейчас тебе всё кажется тобой:
и треугольный парус на заливе,
и стриж над пропастью,
и стих чужой,
и след звезды,
упавшей торопливо.
Всё — о тебе, всё — вызов и намек.
Так полон ты самим собою,
так рад, что ты, как парус, одинок,
и так жесток к друзьям своим порою.
О, пусть продлится время волшебства.
Тебе докажет мир неотвратимо,
что ты — лишь ты, без сходства, без родства,
что одиночество — невыносимо.
1940
Немає коментарів:
Дописати коментар