Пічкур

                                 

                                       Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче.

                                                                                              Прислів`я

1

На лаву дід кладе старі газети.

Чимало їх лишає в парках люд.                         

Несе

         вітрисько

                         фантики,
                                         пакети…           

Ліхтар кигиче в сон:«Подай… на суд…».

За ковдру – лист від сина, що в Канаді.

Собраття – дуб, самшит, гордій-каштан.

Павук мережу тче – в брилі від Каті…

В порту

              скрипить натужно

                                              кабестан…

2

Шукають корм горобчики-набриди…

Вже є домівка в діда Пічкура,

Та в парк він чимчикує – повновидий,

Овечий плед – на лавку. П`є «сто грам»…     

Оберігає ложе… Внуків ганить…                          

Бесідує з каштаном, ліхтарем:

«Тепер хазяйка в мене є – Оксана!

До рук прибрала… Одіж всю пере…

Для чого я – безхатній, непримітний?

Варенички ліплю… Двір – крас-с-сота!».  

                      

«Іди додому…

                       брате...

                                   поки світло…» – 

Над лавкою кахикає ліхтар…

– Піду… піду… – Пічкур ховає пляшку. –

Варенички ліпити ніч – неважко…