Поступ

1

Я – біла глина у твоїх руках.                       

Нестримно

                   кружеля

                                 гончарне

                                                 коло…

Вже обпалилась у п`ятьох печах.

Не став у перію за покотьола!

Я ж – амфора для вин, олій, води…

Колише ярий сміх – творінь колишніх…

Я застелю гончарний круг. Іди!

Остигла, майстре. Облетіли вишні.

2

Не рук боюся – цвілі, тьми, копит,

Німої висоти, сердець охлялих…

Скажи, чи ти кохав, коли ліпив,

Коли найперша піч вогнем залляла?

В поливу ти додав сльозу, піт, кров.

Червіньку й сажу пізнаєш наосліп... 

Чому ж спинився? Ні, таки пішов –

Розхристано-спокусний – в зимну осінь…

3

Ганчір`я…

                 Плями… 

                               Стигми… 

                                               Кажани…

Де ж зорі? Де у янголках шпалери?

Опону смутку вчора відслонив –

Приніс мені обітницю, лікери…

На кучерях блищав міцний обруч.

Масної глини пласт упав на килим…

Тепер мене не візьмеш голіруч –

У шосту піч навік переступила.