Ілюзія

Там небо

                струмувало

                                  на мохи…

Ти впевнив: не потрібні крила ширші

За ті, що мають жваві дітлахи,

Щоб линути у льолях понад вишні.

Ти сипав журавлину на моріг...

Сліпим дощем укрив смагляві плечі.  

А думка в`язла реп`яхом до брів:

Десь має бути світу приконеччя!

Ти лебедів, жар на долонях ніс...

У віражі освідчився – лукаво.

За крок до прірви жовтий замок зріс.

Плин анфілад – в басейн, де – біла кава… 

Підхмарні сосни з білками – довкруг.            

Із парадизок – яблучка всолоди…

В три мушлі я збирала мішуру –

Та бутафорія блищала, мов клейноди!

Обарвив казку в потойбічні кольори,

Які дарма шукати у палітрах…

Спромігся ти – Ілюзію створив.

...кого несеш в захмар`я нині, Вітре?