Майна!

В багно, 

              як бронтозавр,

                                      лягає кран…

Він так стрілою в піднебесся рвався!

Але ж кремезний дядечко-прораб

Униз махав рукою:

                              – Майна, Стася!..

                                          

Кран споглядав заземлені мости,

Алярм чайок на пурпурових арках,

У кардинальному вузлі план мсти

Чаїв до вчора...

                         Утекла вівчарка.

А той, хто пальцем тикав у багно,

До смерті буде бачити картину:

Злинає кран –

                      у вир першооснов…                 

З кабінки в котлован –

                                       його дружина.