Голос Вогню

                                 

Йшла… Пізнавала сутнісне земне,

Аж поки з неба не долинув Голос.

Це він шептав художнику Верне:

– Дивись на море штормове зі щогли…                  

Він підіймав Башкирцеву Марі:

– Згоряючи, із пензлем – до Вершини!

Цей Голос будить крезів, злидарів…

Він чутний відчайдухові щоднини.

Даремно вуха воском залила,

Фігурним льодом холодила скроні...

Цей Голос тік сріблясто, мов Сула.

Він живодайний – серед какофоній.  
       

Глашатай приголомшливих сторіч –

Понад узгір`ям, долом, океаном –

Веде і зрячих, і сліпців крізь ніч…

І на олтар вкладає –
                                    без осанни.  





Автор картини "Світ вогню"  Ангеліка Шапюі