І бігли ми
на гори з голосінням,
і
падали в сльозах перед камінням.
Олександр Олесь
Рід козацький – по семи світах…
Гнат слугує негру, Макс – арабу.
Сниться їм доріжка в полинах,
Всохлі вишні, степ, камінні баби...
Заробляють на підсоння й грім,
В скайпі чадам дивляться у вічі,
Ходять щонеділі в Божий дім:
Ставлять за далеких ближніх свічку.
Я – з колиски віддана житам –
Споглядаю плин юрми до скону…
Де ж той Велет, де ж сокира – та,
Що трієру витеше незборну?
Де глашатай, що збере у Путь,
Де вози скрипливі – з пудом глузду?!
На трибунах суші – бевзі, мудь…
Струменять навари в їхні лузи…
Україно, цвіту ж – по світах!
Перегомін – риндою – у скроні...
Шелевіють маки в полинах...
І криваво жевріють долоні.
Заробітчанам
Скеміє за вас моє серце.
Алюром – і жаль, і півсором...
Отут – і пупи, і відерця,
Закопані під осокором.
Кому відписали ці луки?
На кого лишили криницю?
Хто ж візьме сади на поруки?..
Солодкі чужинні кислиці?
Немає коментарів:
Дописати коментар