В багно,
як
бронтозавр,
лягає кран…
Він так стрілою в піднебесся рвався!
Але ж кремезний дядечко-прораб
Униз махав рукою:
– Майна, Стася!..
Кран споглядав заземлені мости,
Алярм чайок на пурпурових арках,
У кардинальному вузлі план мсти
Чаїв до вчора...
Утекла вівчарка.
А той, хто пальцем тикав у багно,
До смерті буде бачити картину:
Злинає кран –
у вир першооснов…
З кабінки в котлован –
його дружина.
Немає коментарів:
Дописати коментар