Старі будинки

Люблю старі будинки – цегляні –

Поміж півоній, чорнобривців, лілій,

Поштові скриньки – барви кавунів…

Душа весніє – попри заметілі.

В квартирі нашій є домовичок –

Так стверджує Юрась. Я сину вірю.

На шибі сплів тенета павучок…

У нішах – мед, цяцянки, сувеніри…

Вночі в будинку звуків – океан!

Для мене це помешкання – елітне,

Хоча мурмоче «обезводнів…» кран…

В такі будинки в дощ плавшудить Літо

Із липовим ціпком, галуззям слив...

Тут мишенята шарудять у нірках...

Тепер це не відноситься до див:

Аж три свічі поклала я в комірку.

Полюбиш тут котів, такс, дітлашню,

Що рве листи, підпалює газети.

Зелено-білі стіни – в стилі ню…

Тут благодатний клімат – для поета!

Грім на даху лишив рудий обцас…

Тут вештаються привиди обтічні,

Шепочуть млосно:«Тут жили – до вас-с-с...».

Цвітуть каштани – і лікують відчай...

На цоколі – ряди фігурних міт.

Бабусі сміттячка не пробачають,

Напівзабувши дати, алфавіт,

Частують спомини халвою з чаєм…