Йде Персефона в темінь – до Аїда...
Деметри сльози гуснуть в небесах,
Принишклий Серпень пише заповіти…
Час пертурбацій – в змішаних лісах.
В яру клубочиться туман імлистий…
Холодні роси – Сонце у печалі.
Неквапно жовкнуть липи серцелисті.
Летять зозулі в золотаві далі...
Пелюстя центифолії – опукле –
Борвій покликав танго танцювати…
Аїд цілує Персефоні руки –
І гірко плаче безутішна мати...
Кукурудзиння не гамує сльози.
Мо`, їх осушать мох і павутина?
Аїд радіє… Чорні вірші – в стоси.
Мине півроку – Персефона злине!
Немає коментарів:
Дописати коментар