Шумка й бентежна споминів ріка...
На свято нені принесла… крижину.
Провулком бігла, в сіточці – хлібина.
Із-під шуги струмок у двір стікав...
Як пролісок, миттєво забаг зріс:
Дарунок – льодяні крихкі дерева!
Поверхня льоду рівна, перкалева,
Та з боку струму – дивоглядний «ліс».
Я розтрощила кригу… Наче скло,
Несла той дар... Сміялися пороги:
«Хлібина ж мокне!».
«Ліс» потік під ноги...
Дівча розмарене за піч втекло…
Між серцем і двором дитинства – яр.
Там всі привітні! Там – усе «на совість»,
Там із покрівлі в зарості бузкові
Течуть рудаві краплі – днів янтар...
Немає коментарів:
Дописати коментар